полонитель
ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст.
Той, хто взяв у полон кого-небудь.
Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)