полонитель

полони́тель

-я, ч., книжн., заст.

Той, хто взяв у полон кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. полонитель — Полонувач  Словник чужослів Павло Штепа
2. полонитель — полони́тель іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. полонитель — ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь. Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького (Біблія. Пер. І. Огієнка).  Словник української мови у 20 томах
4. полонитель — ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь.  Словник української мови в 11 томах