полонитель —
-я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
полонитель —
Полонувач
Словник чужослів Павло Штепа
полонитель —
ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь. Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови у 20 томах
полонитель —
ПОЛОНИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн., заст. Той, хто взяв у полон кого-небудь.
Словник української мови в 11 томах