полій

Полій, -лія

м.

1) Вода поверхъ льда. Мнж. 189. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду. Новомоск. у.

3) раст.: а) Mentha aquatica L. ЗЮЗО. І. 128; б) Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. І. 128.

Значення в інших словниках

1. полій — I -я, ор. -єм, розм. Полільник. Полії пололи буряки. II полою, ор. полоєм. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Словник Б.Грінченка).  Літературне слововживання
2. полій — див. вода; ожеледиця  Словник синонімів Вусика
3. полій — I -я, ч. Те саме, що полільник. II -лою, ч. Шаруватий льодовий покрив на землі, льодовому покриві озер, річок тощо, а також на інженерних спорудах, що утворюється при замерзанні природних або техногенних вод, які періодично виливаються. || Вода, що виступила поверх льоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. полій — полі́й 1 іменник чоловічого роду намерзла крига полі́й 2 іменник чоловічого роду, істота полільник  Орфографічний словник української мови
5. полій — ПОЛІ́Й, ло́ю, ч. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Сл. Б. Грінченка); Змій дмухонув, і одразу По диявольськім приказу, Як млинець на сковорідці Чи полій по мерзлій річці, Зливсь тічок із чавуну (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах
6. полій — ПОЛІ́Й, ло́ю, ч. Вода, що виступила поверх льоду. Не можна річку переїхать: полій пішов по льоду (Сл. Гр.); Змій дмухонув, і одразу По диявольськім приказу, Як млинець на сковорідці Чи полій по мерзлій річці, Зливсь тічок із чавуну (Манж., Тв., 1955, 176).  Словник української мови в 11 томах