Словник української мови Грінченка

помагати

Помага́ти, -га́ю, -єш

сов. в. помогти, -можу, -жеш, гл. Помогать, помочь. Роби, небоже, то й Бог поможе. посл. Як би не біг, хто б нам поміг. Ном. помагай-бі, помагай-бу! Богъ въ помощь! Помагай-бі тобі, дівчино! Рудч. Ск. II. 56. Помагай-бу, женче! Чуб. V. 551.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. помагати — помага́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. помагати — див. ДОПОМАГАТИ; о. ставати в пригоді.  Словник синонімів Караванського
  3. помагати — див. допомагати  Словник синонімів Вусика
  4. помагати — -аю, -аєш, недок., помогти, -ожу, -ожеш, док. 1》 Подавати допомогу кому-небудь, виконуючи допоміжну чи однакову з кимсь дію. || Подавати допомогу кому-небудь, підтримуючи важкий тягар. || Подавати матеріальну допомогу комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. помагати — ПОМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док. 1. Подавати допомогу кому-небудь, виконуючи допоміжну чи однакову з кимсь дію, роботу. Скрізь встигала [Соломія] в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.  Словник української мови у 20 томах
  6. помагати — Багато помагає устами, а не руками. Багато обіцяє поміч, та її не дає. Бог помагає тим, що самі собі помагають. Заохота до праці. Боже, поможи, а ти небоже не лежи. До життя не вистарчає побожність та надія на Божу поміч, а треба працювати.  Приповідки або українсько-народня філософія
  7. помагати — Бо́же поможи́ (помага́й) кому і без додатка. Уживається як побажання успіхів у роботі або в якійсь справі. — Я, мамо,— каже Чіпка, — піду .. на ярмарок: — чи не куплю коняки. — Боже тобі поможи, сину! (Панас Мирний); Жінки ..  Фразеологічний словник української мови
  8. помагати — ДОПОМАГА́ТИ кому (подавати матеріальну, моральну тощо допомогу), ПОМАГА́ТИ, СПРИЯ́ТИ, ПІДТРИ́МУВАТИ кого, ПІДДЕ́РЖУВАТИ кого, ЗАРА́ДЖУВАТИ кого, кому, ПІДМАГА́ТИ розм., ПІДПОМАГА́ТИ розм., СПОМАГА́ТИ кого, розм., ЗАПОМАГА́ТИ кому, заст. кого, розм.  Словник синонімів української мови
  9. помагати — Помага́ти, -мага́ю, -га́єш; помогти́, -можу́, -мо́жеш, -мо́жуть; помі́г, -могла́, -могли́; помі́гши; поможи́, -жі́м, -жі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. помагати — ПОМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМОГТИ́, ожу́, о́жеш, док. 1. Подавати допомогу кому-небудь, виконуючи допоміжну чи однакову з кимсь дію. Скрізь встигала [Соломія] в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах