помчати

Помча́ти, мчу́, -чи́ш

гл. Помчать, быстро понести, повезти. Куди Мар'єчку помчали, — тільки слід. Мет. 229. Чортинята миттю приробили йому довгенні крила та й помчав він мене у те саме дупло. Стор. МПр. 47.

Значення в інших словниках

1. помчати — помча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помчати — -чу, -чиш, док. 1》 неперех. Почати пересуватися, переміщатися з великою швидкістю. || Швидко поїхати (про транспорт). || Швидко побігти; понестись. || Швидко поїхати на чомусь. || Поспішити, поквапитися куди-небудь. 2》 неперех., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помчати — ПОМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. Почати пересуватися, переміщатися з великою швидкістю в певному напрямку. Вулицею помчав вітер, знявши порох, сухі стебла та папери (М. Томчаній); Перша космічна ракета, запущена 2 січня 1959 року..  Словник української мови у 20 томах
4. помчати — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. помчати — ПОМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1. неперех. Почати пересуватися, переміщатися з великою швидкістю. Вулицею помчав вітер, знявши порох, сухі стебла та папери (Томч., Готель.., 1960, 314); Перша космічна ракета, запущена 2 січня 1959 року..  Словник української мови в 11 томах