помірний

Помірний, -а, -е

1) Въ пору, въ мѣру, какъ разъ. Мнж. 190.

2) Умѣренный. Херс. г. А я так небагацько бажала! моя молитва така помірна була. Левиц. І. 515.

Значення в інших словниках

1. помірний — Нерідко плутають і слова помірний та поміркований, ставлячи їх там, де не треба. Ось хоча б речення: “Зима цього року була поміркована: лютих морозів майже не було, а часто траплялись відлиги”.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. помірний — помі́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. помірний — (зріст) середній; (- дозу) дозволенний; (вітер) не сильний; (крок) рівномірний; (клімат) м'який; (- ціну) ДЕШЕВИЙ; пр. -НО, по-Божому і п. ф. від помірний.  Словник синонімів Караванського
4. помірний — [поум’ірнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. помірний — -а, -е. 1》 Не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т. ін. || Не більший від допустимого. || Який не відзначається великою силою, високою інтенсивністю. 2》 Середній між жарким і холодним (про клімат).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. помірний — ПОМІ́РНИЙ, а, е. 1. Який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т. ін.; не великий і не малий. Незабаром показалася на крильці [на ґанку] панійка; помірного росту, білява (Панас Мирний); Помірна ціна; // Не більший від допустимого.  Словник української мови у 20 томах
7. помірний — РИТМІ́ЧНИЙ (який здійснюється в певному ритмі, темпі), РОЗМІ́РЕНИЙ, РОЗМІ́РНИЙ розм., РОЗМІ́РЯНИЙ розм., МІ́РНИЙ розм.; РІВНОМІ́РНИЙ, ПОМІ́РНИЙ (про звуки).  Словник синонімів української мови
8. помірний — ПОМІ́РНИЙ, а, е. 1. Не великий і не малий, який не має відхилень від середнього рівня, середньої норми і т.ін. Незабаром показалася на крильці панійка; помірного росту, білява (Мирний, III, 1954, 142)...  Словник української мови в 11 томах