понавчати

Понавча́ти, -ча́ю, -єш

гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.

Значення в інших словниках

1. понавчати — понавча́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понавчати — -аю, -аєш і понаучувати, -ую, -уєш, док., перех. Навчити кого-небудь чомусь (про багатьох); навчити багатьох чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понавчати — ПОНАВЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. Навчити кого-небудь чомусь (про багатьох); навчити багатьох чому-небудь. Старий Корній був письменний. Він навіть любив письменство. Обидвох синів він понавчав читати (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
4. понавчати — ПОНАВЧА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОНАУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Навчити кого-небудь чомусь (про багатьох); навчити багатьох чому-небудь. Старий Корній був письменний. Він навіть любив письменство. Обидвох синів він понавчав читати (Гр., І, 1963, 405).  Словник української мови в 11 томах