понамовляти

Понамовля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Подговорить (многихъ). Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти. Чуб. V. 1085.

Значення в інших словниках

1. понамовляти — понамовля́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понамовляти — -яю, -яєш, док., перех. Намовити багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понамовляти — ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., кого. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков'янку вкрасти (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах
4. понамовляти — ПОНАМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех. Намовити багатьох. Орличенько вірні слуги мав, а вже ж їх та понамовляв, чи не могли б краков’янку вкрасти (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах