поноїк

I. По́кій, -ко́ю

м. Покой, миръ. дати по́кій, дати чистий по́кій. Оставить въ покоѣ. Дай їй покій! Чуб. V. 273. Та дай мені чистий покій... Я не маю коли і в голову пошкрябатись. Св. Л. 202.

---------------

II. Покій, -ко́ю

м. Комната. Прошу, серце, до покою, потворимо з тобою. н. п. Та привели Бондарівну в покої високі. Грин. III. 614. А пани все по покоях ходять. МВ. (О. 1862. III. 54). ум. поно́їк, покійчик. За тим покойом є покійник. Драг. 307.