попропадати

Попропада́ти, -да́ю, -єш

гл. Пропасть (о многихъ). Коли б ще козаки з голоду не попропадали. ЗОЮР. І. 290. Скільки їх вже попропадало, от же ж все ще восьмеро є. Драг. 217.

Значення в інших словниках

1. попропадати — попропада́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попропадати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Невідомо де подітися, зникнути, пропасти (про всіх чи багатьох), десь загубитися, запропаститися (про все чи багато чого-небудь). || Бути втраченим безповоротно для кого-небудь (про все чи багато чогось).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попропадати — ПОПРОПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Невідомо де подітися, зникнути, пропасти (про всіх або багатьох), десь загубитися, запропаститися (про все або багато чого-небудь). Стара зміїха як почула, що вже дочки попропадали, та у погоню за ними (О.  Словник української мови у 20 томах
4. попропадати — ПОПРОПАДА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Невідомо де подітися, зникнути, пропасти (про всіх або багатьох), десь загубитися, запропаститися (про все або багато чого-небудь). Стара зміїха як почула, що вже дочки попропадали, та у погоню за ними (Ів., Укр..  Словник української мови в 11 томах