попросити

Попроси́ти, -шу́, -сиш

гл. Попросить. Просили батько й мати, просила й родина, нехай його ще попросить лихая година. Мет. 84.

Значення в інших словниках

1. попросити — попроси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попросити — -ошу, -осиш, док. 1》 перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати. || тільки з інфін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попросити — ПОПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати. Піду я до людей старих ..  Словник української мови у 20 томах
4. попросити — ПРОПОНУВА́ТИ (висловлювати комусь пропозицію, побажання з наміром залучити до чогось, допомогти в чому-небудь тощо), ВИСУВА́ТИ (ВИСО́ВУВАТИ рідше) , перев. із сл. пропозицію, ПРОСИ́ТИ, ПРИСОГЛАША́ТИ заст., розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. попросити — ПОПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати. Піду я до людей старих..  Словник української мови в 11 томах