Великий тлумачний словник сучасної мови

попросити

попроси́ти

-ошу, -осиш, док.

1》 перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або зі спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати.

|| тільки з інфін. Запропонувати, звеліти кому-небудь зробити, виконати щось. Попросити дозволу. Попросити пробачення.

Попросити благословення в кого заст. — а) звернутися до батьків з проханням дати дозвіл на шлюб зі своїм обранцем (обранкою); б) звернутися до батьків із проханням дати дозвіл на якусь дію, схвалити певний намір і т. ін.

Попросити руки чиєї — звернутися до батьків дівчини з проханням видати її заміж за того, хто просить; запропонувати дівчині (або жінці) стати дружиною того, хто просить.

Попросити слова — зголоситися на прилюдний виступ на зборах.

2》 неперех., за кого. Поклопотатися за кого-небудь.

3》 перех. Запросити кого-небудь до себе в гості. Попросити до столу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. попросити — попроси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. попросити — ПОПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. що, чого, про що і без дод., також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати. Піду я до людей старих ..  Словник української мови у 20 томах
  3. попросити — ПРОПОНУВА́ТИ (висловлювати комусь пропозицію, побажання з наміром залучити до чогось, допомогти в чому-небудь тощо), ВИСУВА́ТИ (ВИСО́ВУВАТИ рідше) , перев. із сл. пропозицію, ПРОСИ́ТИ, ПРИСОГЛАША́ТИ заст., розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  4. попросити — ПОПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. перех., чого, про що і без додатка, також з інфін. або із спол. щоб. Звернутися до кого-небудь з проханням зробити щось, виконати якусь роботу або дати, подарувати чи позичити що-небудь; попрохати. Піду я до людей старих..  Словник української мови в 11 томах
  5. попросити — Попроси́ти, -шу́, -сиш гл. Попросить. Просили батько й мати, просила й родина, нехай його ще попросить лихая година. Мет. 84.  Словник української мови Грінченка