порадіти

Пораді́ти, -ді́ю, -єш

гл. Порадоваться. Вийде мила, — порадіє. АД. І. 270.

Значення в інших словниках

1. порадіти — пораді́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порадіти — -ію, -ієш, док. 1》 з кого – чого, кому, чому і без додатка. Відчути радість із приводу чого-небудь, з якоїсь нагоди. || за кого. Відчути задоволення, радість із нагоди чиїх-небудь успіхів, приємних, радісних подій у житті кого-небудь іншого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порадіти — ПОРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. з кого – чого, кому, чому і без дод. Відчути радість з приводу чого-небудь, з якоїсь нагоди. [Храпко (сам):] Треба Гальку кликнути; хай порадіє разом з батьком (Панас Мирний); Треба було бачити, як розквітнув...  Словник української мови у 20 томах
4. порадіти — ПОРАДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. з кого — чого, кому, чому і без додатка. Відчути радість з приводу чого-небудь, з якоїсь нагоди. [Xрапко (сам):] Треба Гальку кликнути; хай порадіє разом з батьком (Мирний, V, 1955, 173); Треба було бачити, як розквітнув...  Словник української мови в 11 томах