порушити

Поруша́ти, -ша́ю, -єш

сов. в. порушити, -шу, -шиш, гл.

1) Двигать, двинуть.

2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ нравствен. смыслѣ: Може й Русалку, думаю собі, весна порушить, і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад та лук. Г. Барв. 374.

3) Побуждать, побудить. Як тебе сумління порушило отак зробити? Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. порушити — пору́шити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порушити — див. порушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порушити — ПОРУ́ШИТИ див. пору́шувати.  Словник української мови у 20 томах
4. порушити — лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М.  Фразеологічний словник української мови
5. порушити — ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...  Словник синонімів української мови
6. порушити — Пору́шити, -ру́шу, -шиш, -шать; пору́ш, -ру́шмо, -ру́ште  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. порушити — ПОРУ́ШИТИ див. пору́шувати.  Словник української мови в 11 томах