Значення в інших словниках
-
порушити —
пору́шити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
порушити —
ПОРУ́ШИТИ див. пору́шувати.
Словник української мови у 20 томах
-
порушити —
лама́ти (пору́шувати) / злама́ти (полама́ти, пору́шити) (своє́) сло́во. Відмовлятися від раніше сказаного, відступатися від обіцяного; не виконувати обіцянки. Хто ламає слово, той віру ламає (М.
Фразеологічний словник української мови
-
порушити —
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ (ПІДНІМА́ТИ), РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ...
Словник синонімів української мови
-
порушити —
Пору́шити, -ру́шу, -шиш, -шать; пору́ш, -ру́шмо, -ру́ште
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
порушити —
ПОРУ́ШИТИ див. пору́шувати.
Словник української мови в 11 томах
-
порушити —
Поруша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. порушити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть. 2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ нравствен.
Словник української мови Грінченка