порікати

Поріка́ти, -ка́ю, -єш

гл. Укорять, обвинять въ чемъ. Мій писарь вірний мені чоловік, я не дозволю на його порікати. Кост. Ч. 99.

Значення в інших словниках

1. порікати — див. дорікати  Словник синонімів Вусика