Значення в інших словниках
-
посвідчення —
посві́дчення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
посвідчення —
ПОСВІДЧЕННЯ – ПОСВІДКА – СВІДОЦТВО – СВІДЧЕННЯ Посвідчення, р. мн. -ень. 1. Підтвердження істинності, правильності чогось; свідчення, підтвердження чогось тощо: нотаріальне посвідчення.
Літературне слововживання
-
посвідчення —
ПОСВІДКА; Р. свідчення, доказ.
Словник синонімів Караванського
-
посвідчення —
[поусв’іджчеин':а] -н':а, р. мн. -еин'
Орфоепічний словник української мови
-
посвідчення —
-я, с. 1》 Дія за знач. посвідчити. 2》 Офіційний документ, який потверджує якийсь факт або містить стислі відомості про кого-небудь; посвідка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
посвідчення —
1. посвідка 2. це дія
Словник чужослів Павло Штепа
-
посвідчення —
ПОСВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посві́дчити. Коли законом встановлено нотаріальне посвідчення договору, договір .. вважається укладеним від моменту його нотаріального посвідчення (з мови документів)...
Словник української мови у 20 томах
-
посвідчення —
ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).
Словник синонімів української мови
-
посвідчення —
Посві́дчення, -ння, -нню, в -нні; -дчення, -дчень і -дченнів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
посвідчення —
ПОСВІ́ДЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. посві́дчити. Коли законом встановлено нотаріальне посвідчення договору, договір.. вважається укладеним від моменту його нотаріального посвідчення (Цив. кодекс УРСР, 1950, 26).
Словник української мови в 11 томах