посел

Посе́л, -сла

м.

1) Посолъ. ЗОЮР. І. 163. Цо п'ять раз посли посилала, а за шостим разом сама поїхала. Чуб. V. 1068.

2) — перепієць 2. Валк. у. ум. послонько. Чуб. V. 275.

Значення в інших словниках

1. посел — див. посол.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. посел — Посе́л, звич. посо́л, посла́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)