поскупитися

Поскупитися, -плюся, -пишся

гл. Поскупиться. Наділив Бог і розумом, і голосом, і вродою, та на талан поскупився. Ком. Пр. № 361. Не поскупись наняти биржу. Кв.

Значення в інших словниках

1. поскупитися — поскупи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскупитися — -плюся, -пишся; мн. поскупляться; док. Виявити скупість, надмірну заощадливість; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. || на що, чим. Дати, витратити дуже мало чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскупитися — ПОСКУПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. поскупля́ться; док. Виявити скупість, надмірну економність; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, – Присилай же гвіздки Забить домовину!...  Словник української мови у 20 томах
4. поскупитися — не поскупи́тися / не скупи́тися на фа́рби, книжн. Висвітлювати, зображувати кого-, що-небудь дуже виразно (перев. з перебільшенням). Ще тільки вчора Роман читав у газеті про нього захоплюючий нарис. Автор нарису не поскупився на фарби, використав усю свою палітру (В. Минко).  Фразеологічний словник української мови
5. поскупитися — СКУПИ́ТИСЯ на що, без додатка і з інфін. (неохоче витрачати що-небудь, уникати витрат), СКУПУВА́ТИ рідше, ТРУСИ́ТИСЯ над чим і без додатка, підсил., ТРЕМТІ́ТИ над чим, підсил., ДРИЖА́ТИ підсил., ТРЯСТИ́СЯ над чим, підсил. розм. — Док.  Словник синонімів української мови
6. поскупитися — ПОСКУПИ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. поскупля́ться; док. Виявити скупість, надмірну економність; пошкодувати витратити гроші на що-небудь або подарувати щось кому-небудь. Поскупивсь ти [пан] цяцьки Прислать на свитину, — Присилай же гвіздки Забить домовину!...  Словник української мови в 11 томах