поспит

Поспит, -ту

м.

1) Спросъ. Без поспиту, що хочеш, те і рвеш. КС. 1882. XI. 399.

2) Проба, опытъ. Нащо нам той Дін? Буде з тебе поспиту, що набрався по світах, пора своїм кошем осістись. Г. Барв. 181.

Значення в інших словниках

1. поспит — -у, ч., діал. 1》 Попит. 2》 Спроба, дослід.  Великий тлумачний словник сучасної мови