поспит

по́спит

-у, ч., діал.

1》 Попит.

2》 Спроба, дослід.

Значення в інших словниках

1. поспит — Поспит, -ту м. 1) Спросъ. Без поспиту, що хочеш, те і рвеш. КС. 1882. XI. 399. 2) Проба, опытъ. Нащо нам той Дін? Буде з тебе поспиту, що набрався по світах, пора своїм кошем осістись. Г. Барв. 181.  Словник української мови Грінченка