постреляти

Постреля́ти, -ля́ю, -єш

гл. Пострѣлять (многихъ). Як їх турки-яниченьки із — за могили напали, — постреляли — порубали. ЗОЮР. І. 42.

Значення в інших словниках

1. постреляти — постреля́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. постреляти — див. постріляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постреляти — ПОСТРЕЛЯ́ТИ див. постріля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. постреляти — ПОСТРЕЛЯ́ТИ див. постріля́ти.  Словник української мови в 11 томах