постягати

Постяга́ти, -га́ю, -єш

гл. То-же, что и стягти, но во множествѣ. Назад руки постягала, під хана погнала. АД. І. 74.

Значення в інших словниках

1. постягати — постяга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постягати — -аю, -аєш і рідше постягувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Стягнувши, зав'язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох). 2》 Тягнучи, зібрати докупи, в одному місці багато чогось. || перен. Зосередити в одному місці багато чогось чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постягати — ПОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОСТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. 1. Стягнувши, зав'язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох).  Словник української мови у 20 томах
4. постягати — Постяга́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. постягати — ПОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОСТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Стягнувши, зав’язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох). [Настя, Тетеря, Панас, потім і Байда:] Зажурилась Україна, що ніде прожити; Витоптала орда кіньми маленькії діти.  Словник української мови в 11 томах