потовкти
Потовкти́, -вчу, -че́ш
гл.
1) Потолочь, истолочь.
2) Побить въ дребезги. Потовк йому усі пляшки й усі чарки. Кв. Горшки потовк, вікна побив. О. 1861. VI. 77.
2) Поколотить. Вона його п'яного потовче. Стор. МПр. 155.
Словник української мови Грінченка