потовщати

Пото́вщати, -щаю, -єш

гл. Потолстѣть. Вони од тепла роздалися, потовщали. Ком. II. 54.

Значення в інших словниках

1. потовщати — пото́вщати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потовщати — -аю, -аєш. Док. до товщати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потовщати — ПОТО́ВЩАТИ, аю, аєш. Док. до то́вщати. Помічає [Сафрон], що в начальства по скронях від горілки потовщали жили (М. Стельмах); Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще (М. Коцюбинський); Як спорожнів, спустів я нині (Хоч і потовщав)! Як живу Одноманітно! (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
4. потовщати — ТОВСТІ́ТИ (ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ (ГРУ́БНУТИ), ТОВСТІ́ШАТИ (ТО́ВЩАТИ), ГРУБІ́ШАТИ (ГРУ́БШАТИ) (ставати товстішим). — Док.: потовсті́ти, розтовсті́ти, погрубі́ти, потовсті́шати (пото́вщати), погрубі́шати (погру́бшати).  Словник синонімів української мови
5. потовщати — Пото́вщати, -щаю, -щаєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потовщати — ПОТО́ВЩАТИ, аю, аєш. Док. до то́вщати. Помічає [Сафрон], що в начальства по скронях від горілки потовщали жили (Стельмах, II, 1962, 218); Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах