потовщати
ПОТО́ВЩАТИ, аю, аєш. Док. до то́вщати.
Помічає [Сафрон], що в начальства по скронях від горілки потовщали жили (Стельмах, II, 1962, 218);
Здається, я не потовщав, але зміцнився, ходжу краще (Коцюб., III, 1956, 335);
Як спорожнів, спустів я нині (Хоч і потовщав)! Як живу Одноманітно! (Рильський, Поеми, 1957, 37).
Словник української мови (СУМ-11)