потрафити

Потрафити, -флю, -фиш

гл. = потрапити. І збрехати добре не кождий потрафит. Фр. Пр. 122.

Значення в інших словниках

1. потрафити — потра́фити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрафити — Потра́фити. Зуміти, змогти. Львівский “Боян” від осени минувшого року мав диригента п. ОстапаНижанковского, чоловіка, відданого всею душею музиці. Він потрафив з’організувати такий сильний і добрий хор, якого ще в “Бояні” не було (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. потрафити — див. потрафляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потрафити — ПОТРА́ФИТИ див. потрафля́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. потрафити — потра́фити (потра́пити) змогти, зуміти (м, ср, ст): Не силуй мене, я все одно не потрафлю висидіти весь час і навіть не пакнути (Авторка)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. потрафити — ГОДИ́ТИ кому (задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане), ДОГОДЖА́ТИ кому, ПРИПОДО́БЛЮВАТИСЯ кому і без додатка, діал., ПРИПОДОБЛЯ́ТИСЯ кому і без додатка, діал.; ПОТРАФЛЯ́ТИ кому, на кого, розм., ПОТРАПЛЯ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
7. потрафити — ПОТРА́ФИТИ див. потрафля́ти.  Словник української мови в 11 томах