Словник української мови Грінченка

потуга

Потуга, -ги

ж.

1) Сила, мощь. Царство Боже прийде в потузі. Єв. Мр. IX. І. Перемогла б нечисту силу ти пречистою потугою своєю. К. Дз. 166.

2) Военная сила, войско. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга, бо буде ж нам, малий джуро, велика потуга. Мет. 401. А я (Богд. Хмельн.) ляхів не боюся і гадки не маю, за собою великую потугу я знаю, іще й орду татарськую веду за собою. Гол. І. 4.

2) потугу чути. Предчувствовать бѣду (отъ какой либо силы). Не лай мене, — каже кінь, — як мені не вбиваться (в землю), коли я потугу чую. — Яку ж ти потугу чуєш? — пита хлопець. — А таку: як насипле мати тобі борщу, то ти не їж та за вікно вилий, бо як попоїси, то більш тобі не жить. Грин. І. 150. ум. потугонька. Десь на свою головоньку потугоньку чую. Рудч. Чп. 185.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. потуга — поту́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. потуга — (у праці) зусилля, напруження, натуга; (військова) сила, міць, могуття, могутність, потужність; З. військо, полчища; Г. держава, (могутня) надпотуга.  Словник синонімів Караванського
  3. потуга — див. біда; сила  Словник синонімів Вусика
  4. потуга — [поутуга] -гие, д. і м. -уз'і, мн. -угие, -уг  Орфоепічний словник української мови
  5. потуга — -и, ж. 1》 Велике зусилля, напруження м'язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. || тільки мн. Скорочення м'язів черевного преса під час родів. 2》 тільки мн., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. потуга — ПОТУ́ГА, и, ж. 1. Велике зусилля, напруження м'язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Гей, закипіла на нивах робота! Косе [косить] і в'яже до поту біднота. Косе і день вона, косе і другий, Гнеться і в'ється, як гад од потуги (Я.  Словник української мови у 20 томах
  7. потуга — Сила, могутність, ополчення  Словник застарілих та маловживаних слів
  8. потуга — ВІ́ЙСЬКО (сукупність озброєних загонів, військових підрозділів), А́РМІЯ, СИ́ЛИ (СИ́ЛА рідше) з означ., ПОЛКИ́ мн., поет., РАТЬ іст., поет., ДРУЖИ́НА іст., поет., ПОТУ́ГА заст.; ЗБРО́ЙНІ СИ́ЛИ (держави); ВО́ЇНСТВО, ПО́ЛЧИЩЕ, НАВА́ЛА, ОРДА́ зневажл.  Словник синонімів української мови
  9. потуга — Поту́га, -ги, -зі; -ту́ги, -ту́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. потуга — ПОТУ́ГА, и, ж. 1. Велике зусилля, напруження м’язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Гей, закипіла на нивах робота! Косе [косить] і в’яже до поту біднота. Косе і день вона, косе і другий, Гнеться і в’ється, як гад од потуги (Щог.  Словник української мови в 11 томах