потурбувати

Потурбува́ти, -бу́ю, -єш

гл. Побезпокоить. Дід потурбує свою старість. О. 1861. X. 56.

Значення в інших словниках

1. потурбувати — потурбува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потурбувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викликати в кого-небудь неспокій, хвилювання; занепокоїти, стривожити. 2》 Порушити чий-небудь відпочинок, відірвати від якихось занять. 3》 Турбувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потурбувати — ПОТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого. 1. Викликати в кого-небудь неспокій, хвилювання; занепокоїти, стривожити. – Доню! запричастимо тебе!.. – Я сього хотіла прохати... та боялась вас потурбувати... – ледве промовила сеє Маруся (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. потурбувати — Потурбува́ти, -бу́ю, -бу́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. потурбувати — ПОТУРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Викликати в кого-небудь неспокій, хвилювання; занепокоїти, стривожити. — Доню! запричастимо тебе!.. — Я сього хотіла прохати… та боялась вас потурбувати… — ледве промовила сеє Маруся (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах