похочувати

Похо́чувати, -чую, -єш

гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує. Н. Вол. у.

Значення в інших словниках

1. похочувати — похо́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. похочувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хотіти, бажати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похочувати — ПОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Хотіти, бажати. Батько каже: сватай, так дівка не похочує (Сл. Б. Грінченка); Шепитарюк не похочує маржину на наймита лишати (Марко Черемшина).  Словник української мови у 20 томах
4. похочувати — ПОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Хотіти, бажати. Батько каже: сватай, так дівка не похочує (Сл. Гр.); Шепитарюк не похочує маржину на наймита лишати (Черемш., Тв., 1960, 266).  Словник української мови в 11 томах