Словник української мови у 20 томах

похочувати

ПОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

Хотіти, бажати.

Батько каже: сватай, так дівка не похочує (Сл. Б. Грінченка);

Шепитарюк не похочує маржину на наймита лишати (Марко Черемшина).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. похочувати — похо́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
  2. похочувати — -ую, -уєш, недок., діал. Хотіти, бажати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. похочувати — ПОХО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Хотіти, бажати. Батько каже: сватай, так дівка не похочує (Сл. Гр.); Шепитарюк не похочує маржину на наймита лишати (Черемш., Тв., 1960, 266).  Словник української мови в 11 томах
  4. похочувати — Похо́чувати, -чую, -єш гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка