м. Свита. За ним шляхетний почет виступає. К. МБ. II. 120.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
почет —
по́чет іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
почет —
Кортеж; (весільний) причет; (на пошану гостя) почесна варта <д. караул>.
Словник синонімів Караванського
почет —
-чту, ч. 1》 Особи, що супроводжують поважну світську або духовну особу, воєначальника. || Особи, що належать до найближчого оточення володарів. || Група людей (перев. військових), призначувана для почесної зустрічі або супроводу кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
почет —
ПО́ЧЕТ, чту, ч. 1. Особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника. Він [Ярослав] жестом спиняє почет, що йде слідом за ним, – бояр, духівництво, дочок (І. Кочерга); Суворов прибув до Каушан ..
Словник української мови у 20 томах
почет —
ПО́ЧЕТ (ті, хто супроводжує високопоставлену особу, воєначальника, керівника високого рангу), ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) ірон., СВИ́ТА заст. Решта були дворові слуги й почет Хмельницького. Частина їх їхала на конях, частина — за погоничів на санях (П.
Словник синонімів української мови
почет —
ПО́ЧЕТ, чту, ч. 1. Особи, що супроводжують високопоставлену світську або духовну особу, воєначальника. Він [Ярослав] жестом спиняє почет, що йде слідом за ним, — бояр, духівництво, дочок (Коч., П’єси, 1951, 54); Суворов прибув до Каушан..
Словник української мови в 11 томах