почуріти

Почурі́ти, -рю́, -ри́ш

гл. Потечь струей. А кров почуріла по білому кабатові. Федьк.

Значення в інших словниках

1. почуріти — почурі́ти дієслово доконаного виду подзюрити діал.  Орфографічний словник української мови
2. почуріти — ПОЧУРІ́ТИ, ПОЧЮРІ́ТИ, і́є, док., діал. Почати чуріти, чюріти. Пістоля загриміла, а з Василевого плеча почуріла кров (Ю. Федькович); Медвідь повалився на землю, а з нього кров почюріла (Марко Черемшина).  Словник української мови у 20 томах
3. почуріти — ПОЧУРІ́ТИ і ПОЧЮРІ́ТИ, і́є, док., діал. Почати чуріти, чюріти. Пістоля загриміла, а з Василевого плеча почуріла кров (Федьк., Буковина, 1950, 60); Медвідь повалився на землю, а з нього кров почюріла (Черемш., Тв., 1960, 215).  Словник української мови в 11 томах