поїхати — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

поїхати — пої́хати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
поїхати — -їду, -їдеш; наказ. сп. поїдь; док. 1》 Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. || Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (М. Словник української мови у 20 томах
поїхати — Ду, -деш, док. Збожеволіти. ◇ Поїхати мізками. Здається, він дещо поїхав мізками (Ю. Андрухович). Поїхати стріхою. Машина дур повна поїхала / А там такі дівки, що я їду стріхою / Хоч одна би вийшла («ТНМК»). Словник сучасного українського сленгу
поїхати — 1 (-іду, -їдеш) док.; мол., крим. Збожеволіти, почати поводити себе як божевільний. — Дівчата, а вам не здається, що ми всі "поїхали"? (М. Гримич, Чи чуєш, Марго?); [Жора:] Совсєм поїхав пацан (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 452; ПСУМС, 55. Словник жарґонної лексики української мови
поїхати — дале́ко не пої́деш (заї́деш) на кому, на чому. Не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь. Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних… На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар); Побачимо, як ти порядкуватимеш. Фразеологічний словник української мови
поїхати — Пої́хати, пої́ду, пої́деш; пої́дь, пої́дьмо, пої́дьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (Коцюб. Словник української мови в 11 томах