Словник сучасного українського сленгу

поїхати

Ду, -деш, док. Збожеволіти.

◇

Поїхати мізками. Здається, він дещо поїхав мізками (Ю. Андрухович).

Поїхати стріхою. Машина дур повна поїхала / А там такі дівки, що я їду стріхою / Хоч одна би вийшла («ТНМК»).

Словник сучасного українського сленгу

Значення в інших словниках

  1. поїхати — пої́хати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. поїхати — -їду, -їдеш; наказ. сп. поїдь; док. 1》 Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. || Відправитися з певною метою куди-небудь, до когось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. поїхати — 1 (-іду, -їдеш) док.; мол., крим. Збожеволіти, почати поводити себе як божевільний. — Дівчата, а вам не здається, що ми всі "поїхали"? (М. Гримич, Чи чуєш, Марго?); [Жора:] Совсєм поїхав пацан (Л. Подерв'янський, Герой нашого часу). БСРЖ, 452; ПСУМС, 55.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. поїхати — дале́ко не пої́деш (заї́деш) на кому, на чому. Не досягнеш потрібного успіху в чому-небудь. Більше простору для нововведень, для різних обрядів сучасних… На самих вікторинах далеко не поїдеш (О. Гончар); Побачимо, як ти порядкуватимеш.  Фразеологічний словник української мови
  6. поїхати — Пої́хати, пої́ду, пої́деш; пої́дь, пої́дьмо, пої́дьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поїхати — ПОЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш; наказ. сп. пої́дь; док. 1. Почати рухатися, переміщатися в певному напрямку суходолом або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування. Думаю, що добре зробив, поїхавши морем, бо спочиваю (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  8. поїхати — Поїхати, -їду, -деш гл. Поѣхать. Сідлай, козаче, коня вороного, та поїдем вінчатися до попа чужого. Чуб. V. 137. Поїдьмо, кажу, дідусю, в ліс да нарубаєм дров. ЗОЮР. І. 229.  Словник української мови Грінченка