правотитися

Правоти́тися, -чуся, -тишся

гл. = правуватися. Відобрала пелеханя сокола від мене. Відобрала, відобрала, не є што любити, щі би мі ся з пелеханев сім раз правотити. Гол. IV. 506.

Значення в інших словниках

1. правотитися — Правоти́тися: — шукати свого права [10]  Словник з творів Івана Франка