Словник української мови Грінченка

пражина

Пражина, -ни

ж. Родъ земельной мѣры. Чуб. VI. 205.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. пражина — Пражи́на. Давня міра довжини і площі землі. Реальність, складаюча ся з мурованого дому, з прачкарні, пивниці, шопи, стайні, огороду яринового і овочевого (6 пражин) і керниці на подвір'ю, є дуже дешево до набутя (Б., 1903, рекл.  Українська літературна мова на Буковині