пранець

Пра́нець, -нця

м. Чаще употреб. во мн. ч. пранці. Сифилисъ. Мил. М. 88. Хай тобі на язиці сядуть... пранці. (Ном. № 3717). — ругательство, также какъ и въ слѣдующей фразѣ: Іди ж куди хоч, пранець тебе бери. Кролев. у.

Значення в інших словниках

1. пранець — -нця, ч. Збудник сифілісу – спірохета бліда.  Великий тлумачний словник сучасної мови