праник

Праник, -ка

м.

1) Валекъ у прачекъ. Вас. 169.

2) Часть тѣла (какая?) ЕЗ. V. 66.

3) Рядовина праник. см. рядовина 1. Вас. 168.

Значення в інших словниках

1. праник — Пра́ник: — рубель для качання білизни [21]  Словник з творів Івана Франка
2. праник — пра́ник іменник чоловічого роду прач  Орфографічний словник української мови
3. праник — -а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. праник — ПРА́НИК, а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (І. Франко); Ляскають праники – жінки полотно вибивають (А.  Словник української мови у 20 томах
5. праник — пра́ник: ◊ язи́к як пра́ник → язик  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. праник — ПРА́НИК (валок для вибивання білизни під час прання), ПРАЧ. На кладці перуть підтикані молодиці, задивились на наших мандрівників, на часину праники поопускали (Олена Пчілка); На ставу глухо гухкають прачами молодиці, перучи плаття в ополонках (В. Кучер).  Словник синонімів української мови
7. праник — Пра́ник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. праник — ПРА́НИК, а, ч. Дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Фр.  Словник української мови в 11 томах