праник
ПРА́НИК, а, ч.
Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання.
Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (І. Франко);
Ляскають праники – жінки полотно вибивають (А. Головко);
* У порівн. – Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)