праний
ПРА́НИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до пра́ти.
– Білизна, мовила [мати], прана й переполіскувана у гірській воді, це не то, що в воді міста (О. Кобилянська).
2. у знач. прикм. Чистий, випраний (звичайно про одяг, білизну, тканину).
“Дрібниці”, про які раніше він і не думав, тепер цікавили його: оці передачі, листи рідних, запечені в коржах чи зашиті в праній одежі... (В. Петльований).
Словник української мови (СУМ-20)