праник —
Пра́ник: — рубель для качання білизни [21]
Словник з творів Івана Франка
праник —
пра́ник іменник чоловічого роду прач
Орфографічний словник української мови
праник —
-а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
праник —
ПРА́НИК, а, ч. Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (І. Франко); Ляскають праники – жінки полотно вибивають (А.
Словник української мови у 20 томах
праник —
пра́ник: ◊ язи́к як пра́ник → язик
Лексикон львівський: поважно і на жарт
праник —
ПРА́НИК (валок для вибивання білизни під час прання), ПРАЧ. На кладці перуть підтикані молодиці, задивились на наших мандрівників, на часину праники поопускали (Олена Пчілка); На ставу глухо гухкають прачами молодиці, перучи плаття в ополонках (В. Кучер).
Словник синонімів української мови
праник —
ПРА́НИК, а, ч. Дерев’яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Фр.
Словник української мови в 11 томах
праник —
Праник, -ка м. 1) Валекъ у прачекъ. Вас. 169. 2) Часть тѣла (какая?) ЕЗ. V. 66. 3) Рядовина праник. см. рядовина 1. Вас. 168.
Словник української мови Грінченка