прибити

Прибива́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. прибити, -б'ю́, -беш, гл.

1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками.

2) Прибивать, прибить чѣмъ либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. Мет. 63.

3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш.

4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться. Грин. III. 67.

Значення в інших словниках

1. прибити — приби́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прибити — див. прибивати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прибити — ПРИБИ́ТИ див. прибива́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. прибити — хай (неха́й) грім поб’є́ (уб’є́, приб’є́ і т. ін.). 1. зі сл. мене́. Уживається як заприсягання у правдивості своїх слів, щирості намірів, запевнення в чомусь. — Хай мене грім поб’є.., коли я їв чию часть (частину), окроме (крім) своєї!...  Фразеологічний словник української мови
5. прибити — ВРАЖА́ТИ (УРАЖА́ТИ) (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИ рідше, ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ (ОПІКА́ТИ), ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ (ДОШКУ́ЛЮВАТИ), ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИ розм., КОРО́БИТИ розм. (викликати неприємне почуття). — Док.  Словник синонімів української мови
6. прибити — Приби́ти, -б’ю́, -б’є́ш, -б’ю́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. прибити — ПРИБИ́ТИ див. прибива́ти.  Словник української мови в 11 томах