прибій

Прибій, -бою

м.

1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спять). Сим. 2.

2) Geranium palustre. Лв. 9.

Значення в інших словниках

1. прибій — прибі́й іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прибій — [приеб’ій] -бойу, ор. -бойеим, м. (на) -бойі  Орфоепічний словник української мови
3. прибій — -бою, ч. 1》 Удари морських хвиль об берег. || Шум від таких ударів. || Хвилі, які б'ють у берег. || перен. Приплив, надмір почуттів, сил, енергії і т. ін. 2》 Берегова смуга, в яку б'ють хвилі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прибій — (моря) бурун, хвиля  Словник чужослів Павло Штепа
5. прибій — ПРИБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Удари морських хвиль об берег. Люблю я море в шумний час прибою (В. Сосюра); Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське море, хвиль прибій (І.  Словник української мови у 20 томах
6. прибій — ПРИПЛИ́В (збільшення сили вияву, інтенсивності чогось), НАПЛИ́В, ПРИБІ́Й, ПРИЛИ́В рідше. Через годину Лаврін Остапчук — то насвистуючи, то наспівуючи — йде додому, збуджений припливом ще не висловлених почуттів (С.  Словник синонімів української мови
7. прибій — ПРИБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Удари морських хвиль об берег. Люблю я море в шумний час прибою (Сос., II, 1958, 137); Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське море, хвиль прибій (Нех., Ми живемо..  Словник української мови в 11 томах