прибій
ПРИБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Удари морських хвиль об берег.
Люблю я море в шумний час прибою (В. Сосюра);
Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське море, хвиль прибій (І. Нехода);
Біля берегів Африки є тільки один великий острів – Мадагаскар та одна велика затока – Гвінейська, яка мало вдається в сушу. У багатьох місцях тут бушує сильний прибій, який заважає висаджуватися на берег (з навч. літ.);
* Образно. У серці моїм, як і в морі, Є бурі й прибої страшні (Леся Українка);
// Шум від таких ударів.
Дивишся, дивишся, і така тебе нудьга вхопить! А чути – тільки вітер та морський прибій (О. Ільченко);
* Образно. Ти чуєш оплесків прибій? Кого ж народ віта? І що за дівчина ота у сукні голубій? (І. Гончаренко);
* У порівн. Гул наростав, як морський прибій (Н. Рибак);
* Образно. * У порівн. Місто шумить і вирує прибоєм (В. Сосюра);
// Хвилі, які б'ють у берег.
Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (М. Коцюбинський);
Прибій, б'ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (М. Трублаїні);
Острів лежав далеко в морі .. В ясну, тиху годину можна було бачити сиву смугу прибою біля чорних скель (О. Донченко);
* Образно. Там, серед золотих прибоїв хлібів і блакитного марева, стоїть знайома чепурна школа (Є. Кравченко);
* У порівн. Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм (В. Сосюра);
// перен. Приплив, надмір почуттів, сил, енергії і т. ін.
Серце моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву (Панас Мирний);
Дві сили на землі: одна зорить в минуле, їй рабство – п'єдестал, брехня – підпора їй, А перед другою – пісень всесвітніх гули, Сади майбутнього і творчості прибій (М. Рильський);
Я відчуваю прибої щасливої сили (С. Голованівський).
2. Берегова смуга, в яку б'ють хвилі.
Півострів Куланди високий, але береги його не здіймаються над прибоєм єдиним скелястим муром, а спускаються до моря кількома терасами (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)