прибій
ПРИБІ́Й, бо́ю, ч.
1. Удари морських хвиль об берег.
Люблю я море в шумний час прибою (В. Сосюра);
Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське море, хвиль прибій (І. Нехода);
Біля берегів Африки є тільки один великий острів – Мадагаскар та одна велика затока – Гвінейська, яка мало вдається в сушу. У багатьох місцях тут бушує сильний прибій, який заважає висаджуватися на берег (з навч. літ.);
* Образно. У серці моїм, як і в морі, Є бурі й прибої страшні (Леся Українка);
// Шум від таких ударів.
Дивишся, дивишся, і така тебе нудьга вхопить! А чути – тільки вітер та морський прибій (О. Ільченко);
* Образно. Ти чуєш оплесків прибій? Кого ж народ віта? І що за дівчина ота у сукні голубій? (І. Гончаренко);
* У порівн. Гул наростав, як морський прибій (Н. Рибак);
* Образно. * У порівн. Місто шумить і вирує прибоєм (В. Сосюра);
// Хвилі, які б'ють у берег.
Прибій за яких півгодини перескакував уже через каміння (М. Коцюбинський);
Прибій, б'ючись об прямовисний берег, обсипав бульвар водяним пилом (М. Трублаїні);
Острів лежав далеко в морі .. В ясну, тиху годину можна було бачити сиву смугу прибою біля чорних скель (О. Донченко);
* Образно. Там, серед золотих прибоїв хлібів і блакитного марева, стоїть знайома чепурна школа (Є. Кравченко);
* У порівн. Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм (В. Сосюра);
// перен. Приплив, надмір почуттів, сил, енергії і т. ін.
Серце моє наливалося огнем, у грудях ходили прибої гніву (Панас Мирний);
Дві сили на землі: одна зорить в минуле, їй рабство – п'єдестал, брехня – підпора їй, А перед другою – пісень всесвітніх гули, Сади майбутнього і творчості прибій (М. Рильський);
Я відчуваю прибої щасливої сили (С. Голованівський).
2. Берегова смуга, в яку б'ють хвилі.
Півострів Куланди високий, але береги його не здіймаються над прибоєм єдиним скелястим муром, а спускаються до моря кількома терасами (З. Тулуб).
Значення в інших словниках
- прибій — прибі́й іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- прибій — [приеб’ій] -бойу, ор. -бойеим, м. (на) -бойі Орфоепічний словник української мови
- прибій — -бою, ч. 1》 Удари морських хвиль об берег. || Шум від таких ударів. || Хвилі, які б'ють у берег. || перен. Приплив, надмір почуттів, сил, енергії і т. ін. 2》 Берегова смуга, в яку б'ють хвилі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прибій — (моря) бурун, хвиля Словник чужослів Павло Штепа
- прибій — ПРИПЛИ́В (збільшення сили вияву, інтенсивності чогось), НАПЛИ́В, ПРИБІ́Й, ПРИЛИ́В рідше. Через годину Лаврін Остапчук — то насвистуючи, то наспівуючи — йде додому, збуджений припливом ще не висловлених почуттів (С. Словник синонімів української мови
- прибій — ПРИБІ́Й, бо́ю, ч. 1. Удари морських хвиль об берег. Люблю я море в шумний час прибою (Сос., II, 1958, 137); Друже мій, Ти спи, нехай тобі присниться Азовське море, хвиль прибій (Нех., Ми живемо.. Словник української мови в 11 томах
- прибій — Прибій, -бою м. 1) Планка, бревнышко, прибиваемое вдоль стѣны украинской хаты на аршинъ отъ низу, — на него опираются концы досокъ, изъ которыхъ составленъ піл (на которомъ спять). Сим. 2. 2) Geranium palustre. Лв. 9. Словник української мови Грінченка