приколень
Приколень, -льня
м.
1) Небольшой колокъ, прикрѣпляющій жердь къ крышѣ. Міусск. окр.
2) = прикол. Найди приколень, що коня припинають, і вийми його із землі. Чуб. І. 74.
3) Часть кола, вбитая въ землю. Шух. І. 74.
Словник української мови Грінченка