прикол

При́кол, -ла

м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. кінь ходить на приколі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу.

Значення в інших словниках

1. прикол — див. палиця  Словник синонімів Вусика
2. прикол — I пр`икол-у, ч. Те саме, що прикіл. II прик`ол-у, ч., жарг. Жарт, розіграш. || у знач. виг. Виражає захоплення, подив, захват і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикол — У, ч. 1. Смішна ситуація, жарт, розіграш. Був такий прикол (Єва). Та то ми для хохми, — виправдовувалися вони, — для приколу (В. Даниленко). Ще є прикол: я — народний артист. Гониш? — Гоню, ми народ? («ТНМК»). Або такий прікол.  Словник сучасного українського сленгу
4. прикол — (-у) ч. 1. крим., мол. Жарт, розіграш; дотепний вислів. Сєрому відомі їхні приколи <...> (Є. Пашковський, Безодня); Почалася розмова з тупими приколами (В.  Словник жарґонної лексики української мови