прикол
При́кол, -ла
м. Небольшой колышекъ, вбитый въ землю. кінь ходить на приколі. Конь пасется, будучи привязанъ на длинной веревкѣ къ колу.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прикол — див. палиця Словник синонімів Вусика
- прикол — I пр`икол-у, ч. Те саме, що прикіл. II прик`ол-у, ч., жарг. Жарт, розіграш. || у знач. виг. Виражає захоплення, подив, захват і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- прикол — У, ч. 1. Смішна ситуація, жарт, розіграш. Був такий прикол (Єва). Та то ми для хохми, — виправдовувалися вони, — для приколу (В. Даниленко). Ще є прикол: я — народний артист. Гониш? — Гоню, ми народ? («ТНМК»). Або такий прікол. Словник сучасного українського сленгу
- прикол — (-у) ч. 1. крим., мол. Жарт, розіграш; дотепний вислів. Сєрому відомі їхні приколи <...> (Є. Пашковський, Безодня); Почалася розмова з тупими приколами (В. Словник жарґонної лексики української мови